Придатні для використання з метою досягнення різноманітних цілей запаси поверхневих та підземних вод становлять водні ресурси



Скачать 137.9 Kb.
Дата23.05.2019
Размер137.9 Kb.
Название файлаЗемлі водного фонду є самостійною категорією земель Укра.docx

Придатні для використання з метою досягнення різноманітних цілей запаси поверхневих та підземних вод становлять водні ресурси. До водних ресурсів відносять також ґрунтову воду, воду льодовиків та водяні випари, які знаходяться в атмосфері. Загальні запаси води на Землі складають біля 1,5 млрд. км. куб., з них менше чим 2 відсотки відноситься до прісної води, а доступні для використання - біля 0,3 відсотків.

Використання водних ресурсів відбувається в різних формах (водокористування та водоспоживання) та з різною метою - в побуті, промисловості, сільському господарстві, енергетиці, судноплавстві тощо. При раціональному використанні, водні ресурси безперервно відновлюються в процесі кругообігу води на Землі. В планетарному масштабі водні ресурси невичерпні, але при їх нераціональному використанні (забрудненні, перекиду стоків) легко може перейти в категорію вичерпних та невідновлюваних ресурсів.

Тому водні ресурси потребують постійної охорони. Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ економічного розвитку та соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу та є обмеженими і уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб, виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

В Україні розроблено законодавство, яке регулює правову охорону та режим використання водних об'єктів України та покликане сприяти формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпечення екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Відповідно до ст.2 Водного кодексу України (надалі ВК) завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання водних ресурсів, охорони вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій та громадян на водокористування

Головними характерними рисами правового режиму вод в Україні є комплексність їх використання, що означає можливість їх одночасного використання для різноманітних потреб та всебічний характер регулювання охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання.

Водні відносини в Україні регулюються ВК, Законом України "Про охорону НПС", підзаконними нормативно-правовими актами (постановами КМУ, наприклад, "Порядок справляння плати за спеціальне використання водних ресурсів", нормативно-правовими актами, прийнятими іншими вищими органами виконавчої влади (Інструкція про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод, затверджена наказом Мінекобезпеки України та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного та тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Землі водного фонду є самостійною категорією земель України, їх правовий режим встановлено гл. 12 ЗК, главами 1 та 18 Водного кодексу (ВК) України, а також іншими актами земельного і водного законодавства.

Згідно зі ст. 58 ЗК і ст. 4 ВК до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об\'єктами, болотами, а також островами, крім земель, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, не зайнятими лісами; землі під гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами, каналами і смугами відведення для них, береговими смугами водних шляхів. Як видно з наведеного визначення, землі водного фонду підрозділяються на 2 частини: безпосередньо покриті водою (водопокриті) і прилеглі до водойм, (призначені для використання й охорони вод).

До водопокритих належать землі, зайняті внутрішніми морями і територіальним морем, озерами, водосховищами, ріками, каналами й Іншими водними об\'єктами. Землі, що прилягають до водних об\'єктів, використовуються для охорони поверхневих вод від забруднення, засмічення, збереження їх водності, будівництва й експлуатації споруд, які забезпечують задоволення питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, курортних і інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, природоохоронних, транспортних, рибогосподарських та інших державних і суспільних потреб.

Незважаючи на те, що землі водного фонду складаються з 2 частин, вони мають певну єдність, оскільки їх основним призначенням є раціональне використання і належна охорона вод. З цього випливає і специфічний правовий режим зазначеної категорії земель, що знаходиться в безпосередній залежності від правового режиму вод і визначається переважно нормами ВК. Так, гл.

18 ВК визначає порядок користування землями водного фонду І встановлює спеціальний режим регульованої (водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, зони санітарної охорони) та обмеженої (прибережні захисні смуги уздовж річок, морів, морських заток, лиманів навколо водойм і на островах) господарської діяльності.

Правовий режим земель водного фонду тісно пов\'язаний з характером експлуатації самих водних об\'єктів, як правило, комплексним і багатоцільовим. Так, у правовому режимі водопокритих земель переважає спрямованість до їх комплексного використання. Тому основна частина земель цієї категорії (водопокриті землі, берегові смуги водних шляхів, смуги відведення) використовуються невизначеним колом суб\'єктів і для різних цілей (зрошення, перевезення вантажів, лов риби, водопостачання тощо).

Характерною рисою правового режиму земель водного фонду є встановлення на окремих земельних ділянках зон і смуг з особливим режимом використання й охорони. Це передбачено як у земельному, так і водному законодавстві. У ЗК і ВК виділено водоохоронні зони (ст. 87 ВК); прибережні захисні смуги (ст. 60 ЗК і ст. 88 ВК); смуги відведення (ст. 63 ЗК і ст. 91 ВК); берегові смуги водних шляхів (ст. 64 ЗК і ст. 92 ВК); зони санітарної охорони (ст. 93 ВК).

Особливій охороні відповідно до водного законодавства підлягають водні об\'єкти, віднесені до категорії лікувальних (ст. 104 ВК). З метою їх охорони на землях водного фонду передбачається встановлення округів санітарної охорони курортів.

Специфічною особливістю земель цієї категорії є те, що законодавець обмежує розмір земельних ділянок, переданих у приватну власність (ч, 2 ст. 59 ЗК), а також обмежує коло постійних землекористувачів, як за формами власності, так і за цілями використання цих земель (ч. З ст. 59 ЗК)

Механізм користування землями водного фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт для створення сприятливих умов утримання цих земель визначено у Порядку користування землями водного фонду, затв.

постановою Кабінету Міністрів України від ІЗ травня 1996 р, № 502. Землі водного фонду можуть використовуватися землекористувачами на праві власності, праві постійного користування І на умовах оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 59 ЗК землі водного фонду можуть знаходитися у державній, комунальній і приватній власності. У ст. 5 ВК здійснена конкретизація водних об\'єктів загальнодержавного і місцевого значення. Такий поділ водних об\'єктів обумовлює особливості правового регулювання їх використання та охорони.

До водних об\'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води, територіальне море, поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об\'єкти в межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення і водні об\'єкти, віднесені до категорії лікувальних.

До водних об\'єктів місцевого значення відносяться поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області І не віднесені до категорії загальнодержавного значення, а також підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. На території України налічується 277 таких об\'єктів. Перелік річок І водойм, що віднесені до водних об\'єктів місцевого значення, затверджений наказом Держводгоспу України від 3 червня 1997 р. № 41.

У державній власності знаходяться землі водного фонду, зайняті водними об\'єктами загальнодержавного значення, та прилеглі до них, що задовольняють державні та суспільні потреби. У комунальній власності можуть знаходитися землі, зайняті водними об\'єктами місцевого значення, і землі прилеглі до них, що задовольняють суспільні потреби.

Громадянам і юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватися у приватну власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га), а отже, і землі водного фонду, на яких ці об\'єкти знаходяться, та прилеглі до них. Таким чином, водні об\'єкти площею понад 3 га не можуть знаходитися в приватній власності. Вони можуть передаватися лише іншим у державну або комунальну власність.

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. У ч. 2 ст. 59 ЗК не міститься будь-яких обмежень щодо суб\'єктів права приватної власності на замкнені природні водойми. У ній лише зазначено, що ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак аналіз підстав набуття права приватної власності на землю громадянами і юридичними особами, передбачений ст.ст. 81, 82 ЗК, дозволяє іробити висновок, що за рішенням органів виконавчої влади ;іГю місцевого самоврядування землі водного фонду (загальною площею до 3 га) можуть бути безоплатно передані лише громадянам чи юридичним особам України.

Землі водного фонду можуть використовуватися землекористувачами на праві постійного користування. Відповідно по ч. З ст. 59 ЗК у постійне користування такі землі можуть надаватися за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування лише державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об\'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Отже законодавець обмежує коло суб\'єктів права постійного користування зазначеною категорією земель як за формами власності, так і за цілями використання.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановленого строку. Право постійного користування земельною ділянкою водного фонду набувають лише державні водогосподарські організації для досягнення визначених законодавцем цілей: догляду за водними об\'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів тощо. Усім іншим юридичним особам землі водного фонду в постійне користування не надаються.

Вони можуть користуватися землями цієї категорії лише на умовах оренди.

Право власності та право постійного користування земельною ділянкою водного фонду виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності і право постійного користування землями водного фонду засвідчується державним актом, що видається і реєструється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, Київською і Севастопольською міською державною адміністрацією за місцем розташування земельної ділянки. Форми державних актів на право власності та на право постійного користування земельною ділянкою затверджені постановою Кабінету Міністрів України.

Органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передавати громадянам І юри дичним особам на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення І берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота й острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до Закону "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння І користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендарями земельних ділянок водного фонду можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об\'єднання і організації, а також іноземні держави, А орендодавцями можуть виступати власники земельних ділянок чи уповноважені ними особи, передбачені ст. 5 зазначеного Закону. Користування земельного ділянкою водного фонду для цілей — сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо на умовах оренди здійснюється орендарем відповідно до договору оренди і з додержанням вимог щодо охорони водойм від забруднення, засмічення і замулення, а також державних норм, правил і санітарних вимог.

Відносини, пов\'язані з орендою землі, регулюються Законом "Про оренду землі" і ст. 93 ЗК, а пов\'язані з орендою водних об\'єктів — ст. 51 ВК. Водне і земельне законодавство по-різному регулюють передачу в оренду водних об\'єктів. Так, ВК допускає оренду для певних цілей лише водних об\'єктів місцевого значення (оренда водних об\'єктів державного значення ним не передбачена), А ЗК передбачає надання в оренду водного фонду для певних цілей незалежно від значення і правового режиму водного об\'єкта.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами, Користування такими ділянками має здійснюватись з додержанням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення, замулення, а також державних норм, правил і санітарних вимог.

Відповідно до Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 557, визначено механізм видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду. Строк дії дозволу залежить від строків, необхідних для проведення відповідних робіт і;і визначених проектною документацією. Якщо суб\'єкт господарювання не закінчує роботи у передбачений дозволом строк, ВІН подає органу, який видав дозвіл, заяву про продовження Строку дії дозволу з поясненням причин невиконання робіт. Заява розглядається з дотриманням процедури видачі дозволу, передбаченої Порядком.

Згідно зі ст. 2 Закону "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Однак це правило стосується лише спеціального використання земель, оскільки загальне землекористування здійснюється безоплатно. Плата за користування земельними ділянками водного фонду вноситься їх власниками чи користувачами (в тому числі й орендарями) у вигляді земельного податку або орендної плати. Податок сплачується в розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.



Чинне законодавство передбачає певні обмеження господарської діяльності на землях водного фонду. Правове регулювання обмежень діяльності закріплюють як Земельний, так і Водний кодекси України.
   Впровадження правового режиму обмеженої господарської діяльності передбачається щодо використання земельних ділянок земель водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, водоохоронними зонами та іншими зонами і смугами.
   Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією. На цих землях встановлюється особливий правовий режим, який включає певні обмеження ведення господарської діяльності. Ці обмеження поділяються залежно від видів водних об'єктів. Так, ст. 61 ЗК України закріплює обмеження щодо використання земельних ділянок прибережних захисних смут уздовж річок, навколо водойм та на островах.
   По-перше, заборонено діяльність, яка може реально призвести до забруднення водних об'єктів. По-друге, заборонено використання самих земель для сільськогосподарського виробництва, а також для ведення садівництва й городництва, оскільки розорювання земель призводить до змін рельєфу басейну, зменшення природного рослинного світу, що може позначитися на водності водного об'єкта. Крім того, забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних і лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів.
   Зазначені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг спрямовані на запобігання забрудненню і засміченню цих водних об'єктів.
   Відповідно до ст. 90 Водного кодексу України територія прибережної захисної смуги входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
   Режим господарської діяльності на землях водоохоронних зон визначається ст. 87 Водного кодексу України і постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р., якою затверджений Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон і режиму ведення господарської діяльності в них.
   На землях водоохоронних зон встановлюється особливий правовий режим господарювання. Зокрема, на їх території забороняється: використання стійких і сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації і т. ін.
   Істотні обмеження господарської діяльності передбачаються щодо використання зон санітарної охорони. Обмеження діяльності в них спрямовані на запобігання погіршенню якості води, яка використовується для водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб. Характер обмежень залежить від видів поясів зон санітарної охорони.
   Відповідно до Закону України “Про питну воду і питне водопостачання” від 10 січня 2002 р. забороняється розміщення, будівництво, введення в дію, експлуатація та реконструкція підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх вимог і виконання заходів, передбачених у проектах зон санітарної охорони, проектах на будівництво та реконструкцію, інших проектах.
   Порушення встановлених обмежень господарської діяльності у цих випадках вважається правопорушенням і призводить до несприятливих наслідків для користувачів земельних ділянок земель водного фонду. Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України особи, винні в порушенні режиму господарською діяльності у водоохоронних зонах і на землях водного фонду, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Висновки


Водні ресурси є національним багатством кожної держави, важливим природним ресурсом і визначають можливості розвитку більшості галузей господарського комплексу України. В даний час, на фоні збільшення водоспоживання та підвищення вимог до якості води, спостерігається тенденція до зниження в Україні запасів прісних вод та їх прогресуючого забруднення шкідливими стоками, що порушило рівновагу екологічних систем та призвело до втрати їх самовідновної здатності.

Це призводить до погіршення стану природних водних ресурсів, що є однією з найбільш гострих екологічних проблем нашої країни. Причиною значного дефіциту водних ресурсів є не тільки кількісна їх обмеженість, але і якісне виснаження внаслідок незадовільної еколого-водогосподарської ситуації на більшості поверхневих водних об'єктів.

На сьогодні вирішення водогосподарських задач неможливо виконати без забезпечення стабільного функціонування екосистем водних об'єктів, без збереження їх цілісності та стійкості. Це можливе лише за умов високого рівня їх вивченості як обєктів із складною структурою та розгалуженою системою природних і господарських звязків, наявністю вірогідної інформації щодо їх екологічного стану, яка необхідна для своєчасного прийняття управлінських рішень, розроблення прогнозів і обґрунтування комплексу водоохоронних заходів.

Водні відносини в Україні регулюються за сучасним водним законодавством. Його дія поширюється на всі види водних об'єктів, що існують на території України, її водний фонд, тобто на всі поверхневі, підземні води та джерела, внутрішні морські води. Згідно з водним законодавством забезпечується здійснення широкого комплексу заходів щодо охорони вод від забруднення, вичерпання, засмічення, запобігання шкідливій дії вод та ліквідації їх наслідків.



Однією з найважливіших передумов збереження та примноження водних ресурсів є формування та впровадження водоохоронних обмежень у використанні земель - водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, пляжних зон, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, які покликані створити режим використання прибережних територій, що попереджуватиме їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку.



Поделитесь с Вашими друзьями:


База данных защищена авторским правом ©genew.ru 2020
обратиться к администрации

    Главная страница
Контрольная работа
Курсовая работа
Лабораторная работа
Рабочая программа
Методические указания
Практическая работа
Методические рекомендации
Теоретические основы
Пояснительная записка
Общая характеристика
Учебное пособие
История развития
Общие сведения
Физическая культура
Теоретические аспекты
Практическое задание
Федеральное государственное
Теоретическая часть
Направление подготовки
Техническое задание
Самостоятельная работа
Общие положения
Дипломная работа
государственное бюджетное
Методическая разработка
Образовательная программа
квалификационная работа
Выпускная квалификационная
Технологическая карта
Техническое обслуживание
Решение задач
учебная программа
История возникновения
Методическое пособие
Рабочая учебная
Исследовательская работа
Краткая характеристика
Общая часть
Общие требования
Рабочая тетрадь
История создания
Основная часть
Метрология стандартизация
Техническая эксплуатация
Название дисциплины
Организация работы
Государственное регулирование
Современное состояние
Информационная безопасность
Математическое моделирование
Технологическая часть